За Донбас без Путіна: Чому Німеччина хоче викинути Росію з українського питання

У ЄС, схоже, неформально погодилися з тим, що переговори у форматі “нормандської четвірки” провалились. Але зустріч з українським президентом потрібна, щоб виробити консолідовану позицію щодо формату миротворчої місії на Донбасі.

Інформація про те, що у травні в Німеччині, в місті Ахені, може відбутися зустріч президентів Німеччини, України та Франції, потрапила у ЗМІ цікавим шляхом. Зокрема, її опублікував російський “Комерсант” з посиланням на неназвані джерела у Києві, інформує depo.ua.

Фактично, мова йде про заплановане засідання “нормандської четвірки” на найвищому рівні — але без Володимира Путіна. Тема зустрічі — достатньо сподівана, можливість розміщення миротворців на Донбасі.

У Кремлі інформацію не підтвердили і не спростували. В адміністрації Путіна сказали, що знають про подію “з преси”, а в російському МЗС зіронізували, що нічого проти подібного роду зустрічей не має, оскільки питання про миротворців вирішується в зовсім іншому місці.

В Берліні та Парижі наразі насолоджуються пасхальними канікулами, і нічого особливо не коментують.

Можна було б запідозрити, що йдеться про малодостовірну інформацію — але коментар депутата Верховної Ради від БПП Олександра Черненка — хоча теж доволі розпливчастий — версію російських журналістів все-таки підтверджує.

В цьому місці виникає резонне запитання — у чому ж тоді суть подібної зустрічі, якщо введення миротворців і справді залежить зараз від Росії? Яка може його заблокувати в довільний спосіб — хоч за допомогою вето на Радбезі ООН, хоч руками лідерів сепаратистських “республік”, хоч просто загостренням боїв на лінії зіткнення, яке унеможливить миротворчу місію?

Для того, щоб підтвердити, що нормандський формат ще живий (в чому вже сумніваються не тільки в Києві та Москві, але й у Берліні та Парижі), цілком достатньо було б якоїсь спільної заяви. Яка власне і так була прийнята – 29 березня лідери країн “нормандського формату” “знову підтвердили свою прихильність здійсненню мінських домовленостей щодо всіх аспектів (безпека, політичні, гуманітарні та економічні питання)” і заявили намір розглянути “можливі шляхи прискорення здійснення домовленостей в майбутні місяці”.

Натомість реальних причин зустрічі, насправді, може бути декілька. Перша із них — бажання забезпечити консолідовану позицію України та ЄС перед ймовірною зустріччю Володимира Путіна та Дональда Трампа. Де тема України, безумовно, прозвучить. І де ця тема, цілком гіпотетично, може стати частиною якоїсь “великої угоди” – котра, дуже ймовірно, міститиме і згоду на введення миротворців на невідомих поки що умовах.

Американський президент явно скучив за геополітичними якщо й не перемогами, то, принаймні, змінами — про що свідчать його промови. Наприклад, про “готовність піти з Сирії”. Чи його готовність зустрічатися з Кім Чен Ином. У подібній ситуації ймовірність якоїсь авантюрної домовленості чинного президента США з Володимиром Путіним є якщо й не надто високою, то, принаймні, не нульовою. За таких умов зустріч, запланована на полях вручення премії Карла Великого президенту Франції Макрону, видається доброю ідеєю. Хоча б тому, що в разі потреби той може і спільне російсько-американське рішення в Радбезі ООН ветувати, Франція — все таки постійний член цього органу.

Іншою, радше гіпотетичною причиною зустрічі може бути обговорення якогось вже наявного плану введення миротворців на Донбас. Скоріше за все — російського, бо Вашингтон, в разі потреби, говорив би з Києвом напряму, без посередництва ЄС. Втім, у такому випадку в Москі навряд чи іронізували б над зустріччю.

Втім, як би не обернулась ситуація із зустріччю, яка наразі є гіпотетичною, і факт проведення якої, скоріше за все, буде підтверджений (або спростований) після візиту Порошенка до Меркель, запланованого на 10 квітня, чекати на якісь радикальні наслідки переговорів у форматі “чотири мінус одна” не варто. Ну хіба що лідери трьох країн у пориві несподіваної щирості оголосять про закриття нормандського формату, який, схоже, вичерпав себе. Але такий крок був би надто чітким і логічним для всієї плутаної ситуації, у яку втрапили європейські політики, почавши говорити про мир з Володимиром Путіним.