Архієреї почали знайомитися з проектом Статуту Єдиної Помісної

Журналістам вдалося побачити підготовлений Синодом Вселенського Патріархату проект Статуту Православної церкви в Україні.

Документ було ухвалено на Синоді Константинопольського патріархату 27-29 листопада у присутності радника Президента України Ростислава Павленка.

За словами професора університету Лойола-Мерімаунт у Лос-Анджелесі, архімандрита Кирила Говоруна це “все ще не Томос”, але, у певному сенсі, більш важливий документ.

“Томос – це кількість помісності, а статут – її якість. Константинополь розпочав з якості. Саме з цього мали починати самі українці, але якось захопилися кількісними параметрами. Через те що у конструюванні нової Церкви ті, від кого це залежало, більше тягнули ковдру на себе, Фанар вирішив узяти процес у свої руки і правильно поставив пріоритети”, – пояснював значення рішень Вселенського Патриахату від 29 листопада архімандрит Кирил.

Журналістам вдалося ознайомитися з попередньою версією документу і першими його оцінками з боку учасників майбутнього Об’єднавчого Собору.

Найбільші сумніви у ієрархів викликає те, що пропонований статут був зроблений по абсолютно чужих лекалах. Як відомо, з Константинополя помісна українська церква отримуватиме і святе миро, яке використовують при прийомі нових членів. Але цим повноваження Вселенського Патріархату стосовно помісної української церкви, швидше за все, не обмежаться.

У першому пункті проекту Статуту йдеться, що Православна церква в Україні сполучена з усіма іншими автокефальними церквами саме через Константинопольську Мати-Церкву.

У третьому пункті українську церкву позбавляють права окормлювати православних українців у діаспорі. Вносити нових святих у святці Православної церкви в Україні також пропонується виключно за рішенням Фанара.

У пункті 8.7 розділу Х передбачається втручання Церкви-Матері й у разі проблем з обранням Престоятеля.

Загалом, згідно з проектом Статуту, для вирішення важливих питань Православної Церкви в Україні наказано звертатися за сприянням до Вселенського Патріарха. До нього ж може звернутися будь-який архієрей щоб оскаржити покарання, якщо воно пов’язане із позбавленням архієрейського сану, низложенням з кафедри або із забороною на здійснення богослужінь.

Можна сказати, що заяви наших чиновників про те, що документи по автокефалії української церкви написані за загальновживаними стандартами, не зовсім відповідають дійсності. Наприклад, у статуті Православної церкви Чеських земель і Словаччини, 14-ої в диптиху автокефальних церков, немає жодного з вищезазначених положень.

Крім того, як пояснював на своїй сторінці у Фейсбук екзарх Вселенського патріарха в Україні архієпископ Даниїл (Зелинський), “затверджений Синодом текст Статуту Автокефальної Православної Церкви України, вочевидь базований на Томосі про Автокефалію”.

Таким чином, схоже, що згадані сумніви торкатимуться і найголовнішого для Помісної української церкви документу. В той же час, важливо нагадати, що Синодом Вселенського патріархату була прийнята лише попередня версія статуту, яка обговорюватиметься і коригуватиметься на Соборі ієрархів Єдиної Помісної Української Православної Церкви.